Економіка та бізнес-клімат

Останні декілька років для Куби стали одними з найбільш складніших за останні десятиліття. Діюча на Кубі економічна модель розвитку держави показала свою неефективність перед такими викликами як глобальна криза, пов'язана з епідемією COVID-19; вплив політики «максимального тиску», продовженої адміністрацією Дж.Байдена; ізоляція кубинської фінансової системи; наслідки венесуельського колапсу.

Кубинський уряд намагався проводити точкові реформи, але соціально-економічна ситуація в країні погіршилась. 

На початку 2021 року уряд Куби запровадив зміни у монетарній політиці, які, зокрема, полягали у об'єднанні валют. З 1 січня 2021 року вступила в силу реформа, відома як «tarea ordenamiento», яка відмінила одну з двох валют, що паралельно існували на острові протягом останніх 27 років. 

Згадані реформи також передбачали девальвацію песо, збільшення оптових та роздрібних цін, відміну низки державних субсидій, зростання заробітної плати та пенсій. Передбачалися надання державним компаніям більшого впливу та децентралізація процесу прийняття рішень. Уряд дозволив фірмам утримувати більшу частку своїх експортних доходів, а не залежати від централізованого розподілу валюти.

Одним із найбільш суперечливих моментів економічних реформ стала невідповідність підвищення цін на товари і послуги з анонсованим збільшенням заробітної плати населення. Уряд Куби заявив про збільшення мінімальної заробітної плати на 500% (у еквіваленті, відповідно до офіційного державного курсу – вона зросла до 87,5 дол. США), при цьому відбулося підвищення цін на товари та послуги у п’ять разів і вище. Де-факто, купівельна спроможність населення різко знизилася, при тому, що споживчий кошик втратив ще більшу кількість позицій. Намагаючись побороти перші негативні наслідки реформ, уряд Куби розширив спектр діяльності приватного бізнесу. Раніше приватна діяльність обмежувалася дуже вузьким, чітко визначеним переліком галузей. Наразі перелік сфер, відкритих для приватного сектору, розширено зі 127 до понад 2000. Кубинський уряд залишив за собою право контролю лише над стратегічними для країни секторами економіки, а саме: ЗМІ, охорона здоров'я та оборона. Однак, проблемою залишається значна зарегульованість ведення підприємницької діяльності та контроль з боку державних структур.

Несприятливі кліматичні умови, зокрема надмірні опади, а також дефіцит добрив призвели до низького рівня врожайності та, як наслідок, малої дохідності сільського господарства країни. Міністерство сільського господарства Куби визнало, що ситуація є критичною, зважаючи на те, що Куба залишається країною, що імпортує до 80% сільськогосподарської продукції.

З початку пандемії COVID-19 Куба відчуває різке зниження кількості туристів. Великий потік «потенційно кубинських» туристів був перехоплений готелями Домініканської Республіки, уряд якої зміг набагато швидше адаптуватися до умов пандемії. Зменшення туристичного потоку, основного джерела надходження валюти в країни, призвело до її дефіциту.

У 2021 році уряду Куби вдалося досягти домовленості з Паризьким клубом держав-кредиторів щодо перенесення на 2022 рік щорічної виплати боргу, який наразі повинен виплачуватися з листопада 2022 року. Відповідно до домовленості, уряд Куби погодився відшкодувати залишок щорічними внесками, розбитими до 2033 року.